Чотири лапи - одна надія

Завдяки вдалому збігу обставин я зустрілася із очільником обласної громадської організації захисту безпритульних тварин «Ноїв ковчег» тернополянином Олегом Громом незадовго до Всесвітнього дня захисту тварин. У цій людині вдало поєдналися риси приватного підприємця та турботливого сім’янина. Ще одне бажання втілилося в життя рік тому – Олег разом із небайдужими жителями нашого міста взяли на себе піклування про хвостатих безхатченків Тернопілля.     
Ідея допомогти вуличним тваринам переслідувала його ще змалечку: хлопчиком підбирав на вулиці цуценят та кішок, годував та лікував їх, шукав для чотирилапих «добрі руки». Чи не усе дитинство вимріював мільйон доларів, який пішов би на спорудження притулку для покинутих звірят. Багато малюків виростають з милосердя до пухнастих клубків, як зі шкільної форми, а в Олега небайдужість до братів наших менших залишилася на все життя. «Я перетворився в змужнілого чоловіка, а мене й далі вражали очі пораненої собаки і здригалося серце при вигляді виснажених дворняжок. Але я розумів: в одиночку мої зусилля пропадуть намарне. Півтора року тому я почав пошуки команди однодумців.» Найперше Олег розгорнув довідники і видзвонив номери телефонів зареєстрованих організацій, котрі мали б дбати про безпритульних тварин. Усі вони перебували в сплячому стані та згубили нитку своєї благодійної діяльності. Так в голову Олега Грома закралася думка про створення «Ноєвого ковчегу». «Звичайно, зрозуміли мене не всі. Навіть близькі друзі запитували мене нащо ці клопоти з нічийними псами. Але коли чиниш два кроки на шляху до жаданої доброї справи – десь там, зверху тобі зроблять назустріч ще десять! Тому з реєстрацією Тернопільської обласної громадської організації «Асоціації захисників безпритульних тварин «Ноїв ковчег» особливих проблем не виникало. Не було труднощів і з пошуками волонтерів» – каже благодійник.  
Перші добровольці відгукнулися завдяки місцевим ЗМІ, решта потрапляли в команду в геометричній прогресії. «В моєму мобільнику – сімдесят три номери наших помічників. Може деякі із цих людей приєдналися до нас у пориві емоцій, проте більшість реально спромоглася на добрі вчинки, зважаючи на свої можливості: хтось перевозить своєю машиною прооперованих тварин, інші перетримують та паралельно намагаються знайти  домівку для прооперованих цуциків, деякі члени «Ноєвого ковчегу» ні разу не були на організаційних зборах, але щомісяця жертвують безпритульним тваринам частку свого заробітку. Звичайно, маємо вже сформований активний «кістяк» команди, але виділити когось конкретного не можу, бо всі так чи інакше прагнуть захистити собак та котів від такого існування.»
Діяльність «Ноєвого ковчега» визначається кількома основними напрямками. Насамперед – це співпраця із Дичківським притулком, прилаштування, перетримка, лікування вуличних тварин, боротьба із жорстоким поводженням щодо них. Іншим крилом роботи організації є інформаційно-освітня діяльність із мешканцями міста, зокрема, молоддю, розробка тематичних масштабних заходів, шоу, концертів, наприклад виставки-конкурсу «Для дружби не важлива порода» чи показу собачої моди, що відбулися цьогоріч.
«Часто нашим волонтерам доводиться перетворюватися в екстремалів-рятувальників і визволяти тварин з найнесподіваніших місць – каже Олег. Першою такою надзвичайною ситуацією, яка здружила всіх нас, стало спасіння кошеняти з вентиляційної труби житлового будинку. Тварина декілька днів відчайдушно нявчала, поки ми нарешті зробили отвір в стіні та витягли ледь живе створіння із небезпечної пастки. Яким же було наше здивування, коли після порятунку нявчання в домі не змовкло. Як виявилося, якась безсердечна людина вкинула по тваринці одночасно у дві труби. Котячого брата по нещастю врятувати, на жаль, не змогли – господар відповідної квартири не дав дозволу руйнувати щойно зроблений ремонт».
Найбільше, що допікає членам організації у такі хвилини – відсутність відповідної техніки та екіпіровки, що значно спрощували б сам процес допомоги. Окрема мрія – власна машина із емблемою та телефонними номерами «Ноєвого ковчега». Адже транспорт благодійників не може виручати щоразу: у помічників крім благодійної діяльності є ще робота, навчання та сім’я. Попри те, що організація живе лише за рахунок добровільних пожертв громадян та не отримує грошових надходжень від влади (витрати кожної копійки обов’язково прослідковують та при потребі можуть прозвітуватися), ця команда вірить, що свої чотири колеса у них обов’язково з’являться.
«Звичайно, інколи нам дорікають: рятуєте, мовляв, тварин, коли тут люди голодують. – признається наостанок голова «Нового ковчегу». Та ця справа для нас – не легковажне хобі, а те, що лежить на серці. Якщо ж вам душа підказує допомагати харчами голодним – не гайте часу, живіть своїм покликанням. Бо добро залишається добром у всіх його проявах...»